Опубликовано Monday 16 March 2009
« Книга тисячі і однієї ночі - скарбниця народної фантазії | Кунафа з бджолиним медом »
Не бійся казки, бійся брехні
А казка? - казка не обдурить:
Тихенько казку розкажи
-На світлі правди більше стане.
(пісенька з м/ф “Про домовенка Кузю”)
Сутінки - примарна межа, мир сіро-однаковий для всіх і різний. Кузька розкрив секрет - його можна розфарбувати в найхимерніші кольори: золотистий і бірюзовий, карміново-червоний, рубіновий і Янтарний.. Дивлячись на білу стелю нашій з бабусею хатини, я, любителька східних казок, уявляла, як крізь різьблені вітражні стекла свого палацу, роздивляюся зірки південної ночі.
На стінах розпис - чарівні птахи, якщо подивитися на них в темноті, то видно, як мерехтять вони сріблястим блиском. Невагомі завіски на арочних вікнах тріпочуть від легкого подиху південного вітру, а фонтан у внутрішньому дворику співає тягучу повну млість пісню.
Дитяча мрія збулася, я живу в казці.
Босі ноги утопають в м’якому пухнастому килимі, відкидаю запону із золотим зірками і посміхаюся.
- Матуся, а ти розповіси мені казку?
- Так, сонечко.
- Про прекрасну принцесу?
- Добре. Слухай.
Одного разу далеко- далеко, в країні, де літом в полях розпускаються тисячі прекрасних квітів, народилася маленька принцеса Зелених лугів. Тільки не раділа вона ласкавому сонечку і свіжому вітру. Нудними і непривабливими здавалися їй ромашки, смутними - дзвіночки, дуже простими - скромні незабудки і гвоздики.
Вона мріяла кружлятися серед ароматних розкішних троянд, тьмаривши їх своїми нарядами, марила про синє море і загадкові фрукти, незвичайні солодощі. Мріяла.
Я розучилася мріяти в двадцять років. Навіщо, якщо смеркова фантазія стала дійсністю?
Принцеса виросла і, виявилось, що вона справжня чарівниця. Щедро одаровувала, що заглянули на її поляну чарівними ягідками. І в серці кожної людини розцвітала любов. Але ніхто не помічав саму юну фею.
- Як же принц знайшов її?
Tags: казка, мрія, ніч, принцеса, рука, фея, чарівник
